В Українському католицькому університеті відбулася публічна розмова та презентація книги «Бог діє вчасно. Реальні історії від єпископів та священників».
У виданні описані життєві події та ситуації, над якими працювала Христина Дорожовець. Вона є також упорядницею попередньої книги видавництва «Свічадо» – «Бог діє тихо».
Під час презентації директор Школи журналістики та комунікацій УКУ отець Андрій Шестак, історії якого увійшли у збірник, пояснив:
«Бог не діє звичайними словами, але діє життєвими ситуаціями, іншими людьми. Іноді він чинить випробуваннями, позитивними покараннями або радше пропедевтичним методом вказування на твої помилки.
Немає кращої книги або тренінгу з особистого зросту як через власний досвід, його пережиття і рефлексії. Осмислюйте не позитивні речі, які вам вдалися, а те, що не вдалося. Коли здавалося, що життя не має ніякого значення. Якраз там найбільша цінність, бо це привело до тієї точки, де ви є зараз».
За словами ще одного співавтора, священника ПЦУ з Івано-Франківщини отця Юліана Тимчука, людськими планами щодо часу керує Бог. Тому в разі невдачі – варто не забувати за молитву.
“Плани мають як добрий бік, так і не дуже. Добрі сторони плану – коли ти можеш спокійно сісти та накреслити подальші дії, щоб мати кар’єру й будувати благословенне майбутнє. Водночас плани можуть розчарувати – якщо вони не відповідають нашим очікуванням, ми починаємо падати як емоційно, так і духовно. Тут важливо не загубити Господа Бога та молитву. Адже є дві волі – Божа і людська. Коли вони йдуть разом – все чудово. Коли розходяться – чекай біди».
Капелан Львівської Архиєпархії УГКЦ отець Олег Кришталь наголошує: потрібно уважно дивитися на Божу присутність у нашому житті. Проте щоб досягнути цих умінь, потрібно наполегливо вчитися:
«Банальний приклад з історії на передовій. Підходить до мене один воїн: «Отче, я до війни взагалі не вірив та не мав поняття про Бога». Він командир взводу однієї з бригад. Під час першого завдання солдатам довелося вийти на позиції, а за кілька хвилин почався масований артилерійський обстріл. Військовий мусив прийняти рішення, щоб зберегти довірений йому особовий склад. Проте запанікував. Каже, що в кишені знайшов білу вервицю, яку часто можна побачити у воїнів на шиї. Він не знав, як молитись, тому почав перебирати її у руках, просити вибачення за все своє життя та благати про допомогу. Ця дія перебирання і те, як цей чоловік відволікав себе молитвою, дозволило зібратися та дати правильні команди. Жоден із бійців тоді не постраждав».
Своїми рефлексіями поділився й отець Михайло Городиський — адміністратор храму Вознесіння Господнього УГКЦ у Львові.
“Я вже переконався, що у Бога випадкових речей не буває. Він має плани до кожної людини, й вони завжди позитивні. Шляхи до того добра можуть бути різні, й деколи, не розуміючи певних обставин, ми можемо нарікати на Бога, нервуватися, та робити кардинальні вчинки в житті. Господь часто дарує нам людей, бо кожен – це певна книга, з якою можна чогось навчитися. Але в бібліотеці є різні книги, так само і різні люди довкола. Від одних можна вчитися доброго, від інших – як не робити ніколи. Бог посилає їх для того, щоб ми могли зростати. Адже зріст людини не там, де легко, а де є певні випробування та труднощі».
У цьому контексті священники міркували над поняттями «терпіння» і «терпеливості». Адміністратор парафії Різдва Пресвятої Богородиці УГКЦ у с. Мшанець отець Роман Гром каже:
«Погані часи породжують сильних людей, сильні люди породжують слабких людей, слабкі люди породжують погані часи. І, здавалося б, усе тоді йде по колу. Ця фраза не дає мені спокою, бо тут дуже зашите терпіння. Воно є прямим причинно-наслідковим зв’язком. Тому я думаю, його не треба боятися».
Водночас отець Андрій Шестак міркує, що не можна називати терпіння добром. Терпіння і терпеливість потрібно розрізняти.
«Так стається, що більшість проблем ми генеруємо для себе самі. Більшість із них залежать від наших не зовсім правильних виборів. Люди переживають своє терпіння в терпеливості разом із Богом. Бо зазвичай ми бачимо те, що нам не вдалося, і мало пам’ятаємо найщасливіші моменти в житті.
Коли приходить терпіння, я дивлюся, яку користь воно мені несе. Як додаткове уміння, що дасть пройти це випробування. Мене б сьогодні не зачитували як директора, якби я не мав колосального терпіння і терпеливості. Я б не був поміркований до своїх студентів, якби сам не був не дуже добрим студентом».
Книжку можна придбати на сайті видавництва «Свічадо».
Підготувала: Олена Суліковська
